Українська العربية English Français ქართული Deutsch Русский Español
Субота, травня 25, 2019
Вівторок, 09 квітня 2019 16:16

Євген Галуненко: «Для льотчика-випробувача перше враження від машини – найвірніше»

Написано
Оценіть статтю
(0 votes)

12 квітня Міжнародний день авіації та космонавтики

  Родину Галуненків добре знають у світі авіації. У грудні 1988 року Олександр Васильович ставив на крило найбільший вантажний літак у світі Ан 225 «Мрію», а згодом його син Євген з  екіпажем у складі другого пілота Сергія Трошина та провідного інженера Олександра Макіяна дав путівку у життя реактивному літаку Ан – 148.   

 Коли погода –  не перешкода

«Погодні умови для першого зльоту були на межі дозволених, – згадує Євген Галуненко. – Було холодно, вітряно і небо застеляли низькі темні хмари. На аеродромі Святошин зібрались кілька сотень людей з гостей і творців. Надія, що хмари розійдуться, не справджується. А за годину до часу польоту, який призначений на 11-ту, Метеослужба повідомляє невтішний прогноз: погода буде несприятливою ще кілька днів. І ось на аеродромі з’являється Генконструктор Петро Васильович Балабуєв. Підходить до екіпажу і цікавиться, чи готові за таких умов здійснити політ? Відповідаю: Готові».

І ось двигуни запущені, прогріті, літак виконує пробний розбіг по засніженому бетону з гальмуванням, повертається до початку злітно-посадкової смуги. Новий розбіг, відрив на позначці 1000 м, пара секунд набору висоти, і ... Ан-148 зникає в суцільній темній хмарній гущі, не давши творцям насолодитися цим довгоочікуваним видовищем ...

foto 2

За даними командира екіпажу, літак перебував у повітрі годину і 21 хвилину. Польотне завдання складалося з двох блоків: перевірка машини на висоті 3000 метрів і 7000 метрів. Після проведення намічених тестів на висоті 3000 метрів, через погіршення погодних умов, вирішено йти на посадку.

Літак приземлився на аеродромі «Гостомель», де розташована льотно-випробувальна і доводча база ДП «Антонов».

На прес-конференції, присвяченій першому випробувальному польоту Ан-148, командир екіпажу Євген Галуненко зазначив, що для льотчика-випробувача перше враження від машини – найвірніше. «Порівняно з десятком літаків, які довелось випробовувати, пілотування і керування дуже комфортне. Переміщення важелів управління – у невеликих діапазонах, створює комфортні умови не лише для пасажирів, а й для екіпажу. Літати на такому літаку – одне задоволення. За основними характеристиками Ан-148 випереджає не лише російські, а й зарубіжні аналоги.

an 148 1

Підтвердив його слова і другий пілот Сергій Трошин: «Літак в пілотуванні настільки простий і приємний, що, чесно кажучи, несподівано ... До цього не літав на таких літаках ... Звичайно, я очікував, що наука і техніка крокують вперед, що ЕДСУ повинна значно полегшувати роботу льотчиків. Але не на стільки. Я вражений. У цій книзі я зібрався записувати зауваження, але вона порожня ... Бо їх немає».

Спрацювали гени

Цікавий збіг обставин. У грудні 1988-го батько Євгена - Герой України із Золотою Зіркою №1, відомий льотчик-випробувач Олександр Васильович Галуненко як командир екіпажу вперше випробував у повітрі найбільший у світі транспортний літака «Мрія». Для сімейної династії Галуненків, напевно, грудень знаковий місяць. І зараз батьку Євгена вже важко сказати, коли він більше хвилювався, коли вперше підняв у повітря «Мрію», чи за відповідальний політ сина? Не помилюся, якщо скажу, що мати Євгена - Валентина Миколаївна була категорично проти того, щоб син йшов стопами батька. Мовляв, з неї і одного льотчика-випробовувача достатньо. Старший Галуненко начебто і не заперечував. Та якою несподіванкою стала для батьків новина, що Євген самостійно записався до аероклубу, здійснив кілька стрибків з парашутом і заявив, що буде льотчиком. Що тут поробиш, лише зітхнула мати – батькові гени спрацювали.

foto 3

Євген пригадує, як під час навчання на останньому курсі Школи льотчиків-випробувачів, батько навмисно прилетів у Жуковський і влаштував слухачам школи екскурсію на Биківське кладовище, аби показати, чим інколи закінчуються випробовування, і що за них часом доводиться платити найдорожчим – життям. Він зупинявся біля багатьох могил льотчиків-випробовувачів і розповідав слухачам, за яких обставин ті загинули і як можна було запобігти трагедії. По надгробках фактично можна було прослідкувати історію розвитку авіації, починаючи з 30-х років. Євген та його товариші були вражені тим, скільки батько знає про кожну авіакатастрофу. Цей жорсткий, але корисний урок Євген запам’ятав на все своє життя.

an 148

Олександр Васильович  гордий за досягнення сина в авіації: «Закінчив те саме військове училище, що і я  – Чернігівське. Став льотчиком-винищувачем. На МіГ-29 літав. Після розпаду Союзу всі військові залишилися не при справах. Тоді на АНТК Євген взявся за транспортні перевезення. За два роки «долітався» до командира екіпажу. Мріяв стати випробувачем і готувався до цього. Закінчив Школу випробувачів в Жуковському в Росії. Потім повернувся до Києва і займався випробуванням літаків Ан-38, Ан-74ТК-200, здійснив перші польоти на Ан-140 в якості другого пілота та на Ан-148 в якості командиру екіпажу».

 

 

Читано 124 раз
Опубліковано в ПЕРСОНАЛІЇ
Незалежний інформаційно-аналітичний інтернет портал. Автори статей на нашому порталі висловлюють свої власні умовиводи і висновки, виходячи з наявною в них інформацією.

Зв'язатися з нами: obyektiv.nost@gmail.com Зателефонуйте:+380962221164